час

Все має сенс. Не існує глухих кутів, непереборних перешкод, страждань — навіть найнечуваніших і незрозумілих — без надії, не існує втраченого часу. Нема людей чи подій марних, позбавлених значення.

Просто навколишній світ дуже часто підтверджує дивне правило: чим давати речам об'єктивну оцінку, краще сприймати їх як тобі зручно — і наблизишся до справжнього розуміння цих речей.

У жодної людини, яка виявляє своє«я», немає часу ні на які чортові хобі.

Мало мати чоловіка-мільйонера. І важливе тут не друге слово, а перше. Нехай він буде мільярдером, або нехай буде жебраком. Це дрібниці! Важливе інше. Щоб ти кохала – і любили тебе. А якщо цього немає вдома — рано чи пізно ти підеш шукати своє кохання на стороні. До загального горя.

Ми, сучасні люди, дуже радісно міняємо цінності на зручності, зовсім як індіанці міняли золото на скляні кульки.

— Ну, мені час, у мене побачення з Ендрією, ні, з Енжелою, ні, Ендрією... про Боже... — Енрія кричить, а в Енжели кішки. - Точно, дякую. То Джулія, я пішов.

На мій досвід найкращі стосунки часто засновані на брехні та обмані. Оскільки, зазвичай, цим вони закінчуються, логічно з цього і починати.

Мене завжди тішило те, якими дивними шляхами часом йдуть людські думки.

Іноді падіння теж дозволяє багато чого навчитися. Адже у сні часто падаєш перед тим, як прокинутися.

Тільки дурень перемагає в житті, розумник бачить занадто багато перешкод і втрачає впевненість, не встигнувши ще нічого почати. У важкі часи наївність — це найкоштовніший скарб, це чарівний плащ, що приховує ті небезпеки, на які розумник прямо наскакує, як загіпнотизований.