час

— Ти останнім часом нарікаєш на погані сни. Тобі сниться, що не можеш керувати крилами. — Ще мені снилося, що я король кентаврів — це ж не означає, що я носитиму підкови.

Час, витрачений на насолоди, — не втрачений час.

Співчувати страждаючим — риса істинно людська, і хоча це має бути властиво кожному з нас, проте насамперед ми маємо право вимагати участі від тих, хто сам його сподівався і в когось його знаходив.

— Я поверну тобі твоє життя, твою пам'ять. — Часом забуття краще!

Люди часто забувають, що брешуть ротом, а правду кажуть очима. Приведіть людину, яка щось сховала, в окрему кімнату і запитайте, де вона це сховала. Він скаже, що нічого не знає, що взагалі нічого не ховав, але майже завжди погляд його буде спрямований на«схованку». І зараз я знаю, що батько пильно спостерігає за мною і чекає, куди я подивлюсь і що відповім.

– Останні дослідження показали, що прямолінійна форма діє заспокійливо на синапси багатьох організмів. І я пишаюся цим будинком. Справа в тому, що прямокутник винайшов я. — Чорта зо два, — сказав Кармоді. – Ми знаємо прямокутники споконвіку. - І хто ж, на вашу думку, приніс вам найперший? – уїдливо запитав Посланець. - Мені здається, що тут нема чого винаходити. - Як це нічого? – перепитав Посланець. – Це свідчить, як мало ви знаєте. Ви приймаєте складність за творче самовираження. Ви знаєте, що природа ніколи не створювала правильний прямокутник? Квадрат – очевидна річ, це зрозуміло. І тому, хто не вникав у суть проблеми, Здається, що прямокутник виростає з квадрата природно. Ні і ні! Насправді еволюційний розвиток квадрата призводить до кола.

Привіт, батьку. Я згадую старі часи, у мене було метр із кепкою, і важив я фунтів шістдесят. Але я був твій син. Вранці в суботу я їздив на роботу з татом, ми залазили в ту велику зелену вантажівку. Мені він здавався найбільшою вантажівкою на світі, тату. Пам'ятаю, якою важливою була наша робота. Якби не ми, люди б замерзли на смерть. Ти для мене був найсильнішим. Пам'ятаєш наші аматорські фільми, мати одягалася як Лоретта Янг. Морозиво, футбол, війна, тунець. І як я виїхав до Каліфорнії і повернувся із ФБР на хвості. Той агент Траут, коли він став на коліна щоб взути мене, ти сказав:«Це моя справа, сволота, одягати синові черевики». Ти добресказав, дуже добре. Ти пам'ятаєш? А коли ти сказав мені, що гроші — це фікція... Так, старий, мені сорок два роки, я нарешті зрозумів, що ти хотів мені сказати. Нарешті я зрозумів... За стільки років. Ти краще за всіх. Жаль, я так мало для тебе зробив. Ми так мало бачилися. Загалом, нехай вітер завжди дме тобі у спину, а сонце світить в обличчя. І нехай вітри долі піднесуть тебе, щоб ти танцював серед зірок. Я люблю тебе, твій Джордже!

Смерть трапляється зі ста людьми зі ста, не з дев'яносто дев'ятьма, а зі ста людьми. Чи варто через неї переживати, якщо настане момент, коли вона до мене постукає і скаже:«Ну що ж, час!» Я думаю, найстрашніше — це коли вона до мене постукає, а я, озирнувшись на своє життя, дуже шкодуватиму, що в мене була можливість, а я не ризикнув.

Жінки. Часом їм треба тільки виговоритися і поплакати, і вони знову ні в чому не бували.

Вікна – це картини, повішені на мертвий кам'яний прямокутник сірої стіни дня. Є вікна натюрморти, дивні копіткі витвори невизнаного художника, випадки, збиті зі шматка гардини, забутого квіткового горщика, яскравої кіноварі, що дозрівають на підвіконні помідорів. Є вікна – портрети, вікна – наївні заміські ідилії, неоцінені, нічиї.