час

Тільки романах зустрічається дешева фраза у тому, що дух не зломити. Я знав добрих людей, які були здатні лише на одне — вити як звірі. Зламати можна майже будь-який опір. Для цього потрібні лише достатньо часу та випадок.

Мозок набагато частіше іржавіє, ніж зношується.

За моїми спостереженнями, найкращі коханці не надто вимогливі до жіночої краси. Вони колекціонери, які просто люблять жінок, усіляких, і здатні зацікавитися нетиповою зовнішністю. Їм цікаві різні особи, тіла, запахи, а не лише модні канони. Дивна поведінка та зрілий вік їх теж не відлякують.

... і в той час, як навмисно я хотів забути одну річ, я забув проти своєї волі іншу.

Сьогодні рідкісна жінка поїде за чоловіком до Сибіру, ​​якщо у нього там немає власних нафтових свердловин.

— Ви знаєте, чому я зупинив Вас? — Очевидно, Вам захотілося скористатися своєю скромною часткою влади і покарати мене за перевищення швидкості. Нічого, я вас розумію. Я теж люблю карати людей. Ну раніше любив.

До жінки ти можеш послати замість себе своє тіло, нехай віддмухується за тебе. А стосунки з чоловіком вимагають і розуму, і серця.

За чоловіків, які вас підкорили, за невдах, які вас втратили, і за щасливців, які вас ще зустрінуть.

Чи розуміє він, що зі мною діється, коли його тепла долоня накриває мою? Чи б'ється його серце так само часто, як моє?

Головною подією та результатом XX з'їзду КПРС стала приголомшлива доповідь Н. С. Хрущова на закритому з'їздівському засіданні. Доповідь про культ особи Сталіна. І все-таки щось смутно насторожувало — особливо якась неприродна нота, яка зривається на вигук, щось особисте, незрозуміла перетримка. Ось Хрущов, важко дихаючи, випив води зі склянки, запалений, рішучий. Пауза. А в залі так само тихо, і в цій гнітючій тиші він продовжив читати свою доповідь уже про те, як Сталін звертався зі своїми соратниками по партії, про Микояна, про Д. Бідного. Факти замельчили, втрачаючи свою значущість та гостроту. Розмова вже йшла багато в чому не про культ особистості, а просто про особистість Сталіна в життіта побуті. Видно було, що доповідач цілеспрямовано«знижує» людську подобу вождя, якого сам ще недавно вихваляв. Зображуваний Хрущовим Сталін все ж таки не поєднувався з тим живим чином, який мені ясно пам'ятався. Сталін самодурився, не визнавав чужих думок? Витончено знущався? Це не так. Чи був Сталін некомпетентний у військових питаннях, чи керував операціями на фронтах«по глобусу»? І знову — очевидна та груба неправда. Людина, що проштудувала сотні і сотні книг з історії, військовому мистецтву, що тримала в пам'яті планиі схеми багатьох операцій минулої війни? Навіщо ж усім цим домислам, особистим оцінкам сусідити з гіркою державною правдою, з щирим нашим болем? Та хіба можна в наших бідах узяти і все звалити тільки на Сталіна, на нього одного? Виходила якась густо чорна правда. А де були в цей час члени Політбюро, ЦК та сам Н. С. Хрущов? То навіщо зводити в тому ж масштабі культ — лише«антивождя»?