друзі

- Ні, я не зупинюся! Я страшний Росс! — Якщо ти повернешся туди, ти будеш мертвий Росс.

- Як це в тебе могли вкрасти кредитку? — Не знаю, але подивися, скільки вони розтратили! — Моніка, заспокойся, у банку сказали, що ти заплатиш лише за свої покупки. — Так, але яка марнотратність! — У тебе сперли кредитку, навряд чи для того, щоб заощаджувати. — Ось ідіоти, витратити сімдесят доларів на диво-швабру... — Це я купила.

— Майк, що стосується тостів, вони мають бути короткими. Ніщо так не псує репетиційну вечерю, як довгі промови. Зайшли, зробили свою справу та вийшли. - Ти так Чендлеру кажеш?

- Ти що, відкрив столярну майстерню? — Ні, я вирішив зробити столик для листів, але потім передумав і вирішив. — Збудувати пошту?!

- Я всю ніч не спала! - Чому? — У моєї бабусі новий коханець.

У мене теж весело, просто там тихіше і веселощі не так помітно.

— Ця сукня підкреслює груди. — Навіть обидві.

— Чому малюк не смокче груди? Може сосок занадто великий? — А може, ця дитина божевільна?

— Якщо хтось хоче зробити нам подарунок, ми не маємо позбавляти його цієї радості.

— Хто це тут кинув папірець? — Це я, мабуть. Записав дещо на листку, щоб не забути, а потім вирішив, що й так все запам'ятаю, і зім'яв листок... і вбити мене мало.