друзі

— А чому однією щіткою користуватись не можна, а одним милом можна? — Бо мило — не щітка. Воно саме себе очищає. - Гаразд. Тільки коли підеш у душ, подумай про те, що я мою в останню чергу, а ти в першу.

- Фібі, перестань, ти нікого не вбивала, просто люди вмирали, поки ти була в дантиста. Це звичайний збіг. — Ти їм скажи. Ой, не вийде, ВОНИ ПОМЕРЛИ!

- Що ти робиш? - Іду! - Але ж це твоя квартира... - Тепер ти розумієш, наскільки я зла!?

— Коли проб'є мій час, поховайте мене в морі. - Де?! Де? — У морі, заразом і розважитеся. — Що означає — розважимося? — Виїдете на природу, візьмете напрокат човен, бутерброди. — І викинемо твоє тіло за борт, чудову розвагу. — Усі довкола думають, що добре мене знають. Вони думають хтось, а Джек Геллер нас не здивує, а тут скажуть, поховав себе в морі, це він зовсім. - Боюся, так і скажуть. — Аби говорили.

Якщо дуже чогось хочеш, і помисли твої чисті, то відбуваються чудеса!

— Ви весь у своїх думках, надто багато думаєте. — Я сумніваюся в цьому. — Ні-ні, ви не пов'язані з жодною частиною тіла, у вас немає напруженості, а ця сцена — боротьба, це гонка. І потім ви читаєте її горизонтально, не бійтеся вивчити вертикальне. І не вчіть слова – нехай слова вчать вас. — Може, просто переспати із продюсером?

У нас була перерва! (Але ж ми розлучилися!)

— Ну, і хто кого кинув? - Що за питання? Звісно, ​​я її. Вона ж всерйоз думала, що Шопен це столиця Камбоджі. — Вона збожеволіла. Кожному дурню відомо, що столиця Камбоджі... еээ... — Коротше, не Шопен.

Емма, колись ти виростеш і станеш великою дівчинкою... як твій тато.

— Я ніколи не помиляюсь у таких речах! - Та ні, того тижня ти думала, що Рос збирається тебе вбити. — Вибач, але ж неможливо було повірити, що він розповідає таку нудну історію, просто щоб розповісти.