філософія

Дурний — це той, хто думає, що може щось зробити для когось, і присвячує цьому своє життя. Розумний – це той, хто припускає, що може для когось щось зробити, але цьому своє життя не присвячує. Мудрий — це той, кому однаково, що думають і роблять дурний з розумним, бо знає, що нічого нічого зробити неможливо.

Перевага розуму залежить немає від гучного слова, позбавленого сенсу, але з його сили, обширності чи проникливості. Тому слід, очевидно, віддати перевагу душі, зробленій із бруду, але здатну відразу розкрити взаємини і послідовність нескінченної множини з труднощами осяганих ідей, душі дурною і тупою, хоча б і зробленою з найдорожчих елементів.

Сенс її життя полягав у постійному отриманні деяких сплесків енергій – болю, радості, кохання, зради, і вона щиро пробувала на смак кожне нове відчуття. Все, що робило її щасливою чи, навпаки, вбивало останню радість, завжди розглядалося крізь призму отриманого уроку, а важливість його значення визначалася скоріше відтінками, ніж чіткою градацією добра і зла.

Воістину сильні чоловіки та жінки часто бувають самотні, бо від них віє холодом.

Достойний чоловік робить багато, але не хвалиться зробленим; робить заслуги, але не визнає їх, тому що він не бажає виявляти свою мудрість.

Кажуть, добрі люди бувають, я намагаюся ввібрати цю мудрість.

Коли кількість людей, зайнятих пошуками істини, перевищує якийсь допустимий максимум, то набирає чинності закон: чим більше шукачів істини, тим жахливіші помилки породжують ці пошуки.

— Але ж має бути сенс! — Тим, кому сенс щось винен, він прощає.

Не існує нічого огиднішого, ніж музика без прихованого сенсу.

Хто добрий, у нього очі світлі, чисті, – орк показав на озеро, – а злий, він каламутний, темний і… брудний, – шенге вказав на калюжу біля озера. - В очах доброго видно істину, у злого спотворено все.