гнів

— Нік Келлер, чому ви тут? — Ви ж лікар... — Ви симулюєте. Ви правда ідіот, але абсолютно здоровий. — Я чую голоси. — Ах так? І що вони вам кажуть? — Ми маємо бути з Лайлою.

— Ти питаєш, як я почуваюся?! — Закричав він. – Та цього жодними словами не висловиш! Все одно що... — він змахнув руками, — все одно, що весна після зими, все одно, що промінь у листі! У душі у мене зараз все відразу – труби, і лютні, і всі пісні, які я чув!

Ніхто не знає, в який бурхливий і каламутний потік виллються звичайні, пересічні, нічим не примітні події.

Найпершою ознакою фальсифікації духовних знань є плата за них у валюті, що конвертується.

Але люті народної дай тільки волю — невеликою кількістю крові її тоді вже не вгамувати.

Є щось відносне, а є абсолютне. Нам треба відкинути форму, забути про неї — нам треба завжди триматися духу. Інакше ми станемо шанувальниками форми, ідолопоклонниками.

На небесах немає такої люті, яка могла б зрівнятися з любов'ю, що перетворилася на ненависть. А в пеклі — такої злості, на яку здатна ошукана жінка.

«Тільки дві речі трапляються з нами в абсолютній самоті: смерть та розуміння». Ми й помираємо поодинці, і щось зрозуміти можемо лише своїм розумом. Інший за нас не помре, інший за нас не розуміє.

Я, як і раніше, тебе люблю, але абсолютно тобі не вірю. У тебе очі людини, яка зірвалася з даху, але все ще дурить себе, що стоїть на карнизі.

Лютий — найкоротший місяць, але через моторошний холод здається найдовшим.