гроші

— Жаль Більбо не вбив його колись була можливість. - Шкода? Жалість зупинила руку Більбо. Багато хто з тих, хто живе, гідний смерті, і багато хто з померлих — життя. Ти можеш повертати життя, Фродо? Тоді не поспішай засуджувати на смерть. Навіть наймудрішим не дано пробачити все. (Багато з тих, хто живе, заслуговують на смерть, багато хто з мертвих були гідні жити. Тому не будь швидким у судженнях щодо життя і смерті: навіть наймудріша людина може помилятися.)

Усі співчують нещастям своїх друзів, і лише небагато — радіють їхнім успіхам.

Я іноді питаю себе: якого біса ми так крутимося? Щоб заробити гроші? Але на біса нам гроші , якщо ми тільки і робимо, що крутимося?

Скільки може витримати людина? Набагато більше, ніж йому здається. Людина може багато, може все і ще стільки ж.

Щодо порятунку, то йому слід було прийти саме в останню хвилину – так набагато красивіше. Порятунок не на порозі смерті просто поганий тон.

Б сказав, що він якось намагався пояснити Текету, що таке війна і 18 мільйонів загиблих, але той не міг зрозуміти навіть цифри, не кажучи вже про те, що в одній сутичці може загинути так багато народу. Б сказав, що тіло його брата в Бельгії так і не змогли зібрати цілком. Сказав, що, безумовно, набагато цивілізованіше раз на кілька місяців вбивати одну людину, демонструвати всім її голову, називати її ім'я повертатися додому святкувати, ніж безжально винищувати мільйони безіменних.

У мене був інший, досить специфічний привід для засмучення: я залишив у кімнаті на столі авторучку і годинник — усе своє багатство. Я розраховував продати ці предмети, і якби мені вдалося втекти, то на виручені гроші я зумів би протягнути кілька днів, доки друзі допоможуть якось влаштуватися.

— Ти завжди був ледарем, тому тобі й неприємно дивитися на чужий клопіт. — Я був ледарем? Ти просто несправедлива до мене і більше нічого. Можливо, я найбільше дбаю, а тільки не показую виду. Толку від цього небагато, якщо бігатиму з ранку до ночі берегом, кричати, заважати іншим, набридати всім.

Чужим горем живе він, чужими сльозами. Чи ще немає де бідних трудівників простіше? І тих обібрати, хай вони плачуть та горе мукають. Що йому за діло до чужих сліз! Йому веселощі потрібні.

Чому люди постійно прагнуть поліпшення? Більшість наших амбіцій виникає у великій префронтальній корі. Щодня ми мріємо про нові технологічні досягнення: просунуті мобільники, більш швидкі комп'ютери, нові медичні технології. Здається, що наука має необмежений потенціал. І багато з цих досягнень дійсно роблять наше життя кращим. Але іноді я думаю, що в нашому прагненні до покращення ми втрачаємо на увазі щось дуже важливе. Можливо, ми повинні спробувати прийняти те , що вже є в нас. І що не все потребує виправлення. Музиці Моцарта 200 років! Її не потрібно покращувати! Вона чудова така, як є!