людина

— І що нам тепер робити? - Як що? ПШЗ! - Що? — Продовжувати ворушити дупою.

- Це він? - Так, а ти звідки знаєш? — Та тому що в тебе знову тупа усмішка на всю пику.

У вас все через дупу, досі не зрозумію, через чию саме, і з якого боку розташований вихід із неї.

... тільки хто мошний замість клинка воює, у того колись мошну і відберуть.

О насолода - ходити по краю! Замріть, ангели, дивіться: я граю. Розбір гріхів моїх залиште до пори, Ви оціните красу гри!

Того, чого не маєш – не втратити, що маєш – не вберегти.

Сильні та суворі частіше плачуть, ніж слабкі та боягузливі.

- Що я можу для вас зробити? Чим я можу ще допомогти? — Чудово було б послухати тишу. (— Що-небудь ще? Допомога, може? — Тиша не завадить, мабуть.)

Ти знаєш, іноді ми боремося просто тому, що не можемо сказати іншим, що ми відчуваємо насправді.

Коли сидиш за столом на самоті, найгірше те, що доводиться вислуховувати розмови за сусідніми столиками. Я не підслуховую. Я просто нічого не можу з собою вдіяти.