людина

- Значить, ти Кейсі... - Точно. - А я - подруга Ніка. - Помітно. - Можу я увійти? - Ніка зараз тут немає. - Я почекаю. - А я трохи зайнятий. — Ну... я тихенько сиджу. - Послухайте, леді, я ж вам сказав, я зайнятий. — Все гаразд, містере Уеллс, я із задоволенням поговорю з вашою подругою. - Вона мені не подруга. Вона взагалі, знає чия.

Думки – єдине, що справді варто стримувати. Про решту можеш не турбуватися. Бо якщо не стати господарем власного розуму, то вічні неприємності тобі забезпечені.

Що толку розповідати, якщо все одно ніколи не вдається описати словами свої почуття.

— Потерпиш, поки я поговорю з ким-небудь, хто при здоровому глузді! — З ким це? - З самим собою!

Люди не відчувають особливої ​​симпатії до того, у кому бачать своє відображення.

Не переставай воювати, не переставай мріяти... І звісно, ​​не переставай вірити. Живи своїм життям.

Всім серцем я шаную, Відпочиваючи в полуденний жар, Людей на полях.

... я особисто люблю театр найбільш віддано та ніжно. Ніколи ні від чого театр не помре! Він був, є і буде осередком культури, найбільш привабливим для глядача. Навіть за повного розквіту кіно та телебачення; так, принаймні, здається мені. І нехай у цьому осередку вогонь не завжди палатиме — в інші моменти він загасатиме, тлітиме, стелитиметься внизу, щоб потім знову спалахнути яскравим полум'ям, — але горітиме він завжди, він вічний, так само, як вічний інтерес глядача до зустрічі з живим актором сьогодні, тут, зараз.

Цілком різні, але при цьому до неможливості близькі.

Все на світі кінчається, товариші.