людина

— Лише одному артефакту таке під силу. Вам він відомий як жезл Мойсея. - Той самий? — Його використали проти єгиптян, наскільки я пам'ятаю. — Так, це було у всіх газетах. — Жезл начебто перетворював на кров річку, а не мужиків. — Зброя не використовувалася на повну силу. Думаю, Мойсея можна виключити із підозрюваних.

— Боже, благаю тебе нехай це буде гвинтівка... — Ні, просто я так радий вас бачити!

Коли все можна, це так само погано, як коли не дозволено нічого.

Милі, добрі, чесні (все це є у вас!), куди ж це ви йдете, чому вам така мила стала ця темна, глуха могила? Дивіться, на небі яскраве весняне сонце розпустилися дерева, а ви втомилися, не живучи.

Ми повинні бути достатньо сильними, щоб виграти війну, і досить мудрі, щоб її уникнути.

— Слухай, я подумала, коли закінчиш, може… — Ти нафарбувала губи, до цього на них не було помади. — Я… трохи оновила її. — Вибач, що ти казала? — Я цікавилася, чи ти не хотів би випити кави? — Чорний, два шматочки цукру, будь ласка, я буду нагорі.

Він був потрібний вам, щоб втілити ваші мрії про гідне життя. А ось ви потрібні йому для того, щоб підживлювати його хворобу, задовольняти, якщо хочете, його кровожерливість. Деспоту потрібна жертва.

…Людська пам'ять є вибірковою, і кожен з нас пам'ятає те, що хоче пам'ятати…

Давай, будь як усі — звинувачуй у своїх бідах інших.

П'яним народом легше керувати!