людина

На мою думку, людям подобається трохи помилуватися руйнуванням. Пісочні замки, карткові будиночки – із цього й починають.

Комплекси — це, звичайно, чудово, але колись треба ж їх позбуватися.

Я знаю пісню про Африку — про жирафи, про африканський місяць, що лежить на боці, про плуги на полях і покриті потами обличчя збирачів кави, — але чи знає Африка пісню про мене? Чи тремтітиме над рівниною повітря кольори моєї сукні? Чи діти придумають гру, в якій звучатиме моє ім'я? Чи буде повний місяць відкидати на дорогу тінь, схожу на мене? Чи будуть орли з пагорбів Нгонга виглядати мене, як і раніше?

Уява! Без цієї якості не можна бути ні поетом, ні філософом, ні розумною людиною, ні мислячою істотою, ні просто людиною.

Скарлетт, ти не перестаєш мене дивувати. У тебе якась дивовижна здатність вибирати не тих людей і не ті речі.

Необхідність може бути ні страшної, ні доброї. Необхідність необхідна, а все інше про неї вигадуємо ми...

Де буй? Напис є... а буя немає!

Твої вчинки начебто милосердні, але, за словами, ти нещадний.

- У мій час було інакше. Нас вчили нічого не розуміти. У цьому й полягала колишня система освіти. І це було дуже цікаво. Ми з сестрою стільки мали не розуміти – навіть перерахувати неможливо. Я завжди збивалася з рахунку. А сучасні жінки, кажуть, усі розуміють. — Окрім своїх чоловіків. Це єдине, чого не розуміють сучасні жінки. — І дуже добре, що не розуміють. Інакше навряд чи вцілів би хоч один щасливий шлюб.

Я не в змозі жертвувати необхідним, сподіваючись придбати зайве.