людина

Я люблю сцену, на ній все набагато правдивіше, ніж у житті.

Маленьку дитину можна взяти на руки, притиснути до себе і хоч так вибачитися. З дорослими важче: слово сказано, назад не візьмеш, і ранить обох.

Я бачу, ви любите книжки. Це завжди помітно, як люди їх тримають.

Етична поведінка людини має ґрунтуватися на співчутті, освіті та суспільних зв'язках. Жодної релігійної основи для цього не потрібно. Було б дуже погано для людей, якби їх можна було утримувати лише силою страху та кари та надією на відплату за заслуги після смерті.

Хіба для того, щоби любити сильно, необхідно любити рідко?

Якщо спитають тебе, що роблю я в цьому світі, - відповідай, що в Сума, зрошуючи рукав сльозами сіль із водоростей добую...

Жінки, як діти, люблять говорити« ні». Чоловіки, як діти, приймають це всерйоз.

Місяцям – місячно, а Мені – Моє.

Собача туша в провулку ранком, слід шин на роздертому череві. Це місто боїться мене. Я бачив його справжнє обличчя. Вулиці — продовження стічних канав, а канави заповнені кров'ю, і, коли стоки будуть остаточно забиті, вся ця мерзота почне тонути, коли бруд похоті і вбивств, що скупчився, спінеться до пояса, всі повії і політикани подивляться нагору і кричать:«СПАСИ НА Ну, а я прошепчу...« НІ!» (Одного разу світ стане навколішки і проситиме про пощаду, а у відповідь тільки шепіт — ні…)

Потрібно сп'янитися і насичуватись творчістю, і реальність не зможе тебе знищити.