людина

Поки думаєш, що сказати, роби реверанс! Це економить час. (Поки думаєш – роби реверанс, це економить час.)

Звати кішок - таке ж марне заняття, як звати ураган.

Не кажучи вже про любов до мене, якої немає й сліду, їй не потрібна і моя любов до неї, їй потрібне одне: щоб люди думали, що я люблю її. Жахливо.

Якось я подзвонив своєму дідові. "Ми тут подивилися твоє кіно ", - сказав дід.«Яке саме, діду?» - Сказав я. А він крикнув моїй бабусі: "Гей, Бетті, як називалося те кіно, від якого я блював третього дня?"

— Друзі, увага! У мене сюрприз! — Чергове куховарство Абефорта? Сюрпризом буде, якщо ми її перетравимо.

Вона грюкнула дверима і поїхала. Майже відразу мене наповнило почуття самотності. Немов Різдво пішло від мене назавжди.

Серце — це фортеця, яку легше здобути, ніж утримати.

Кожна людина має своє внутрішнє світло. Тільки в когось це світло свічки, а в когось світло маяка.

А час він не лікує. Воно не заштопує рани, воно просто закриває їх зверху марлевою пов'язкою нових вражень, нових відчуттів, життєвого досвіду. І іноді, зачепившись за щось, ця пов'язка злітає, і свіже повітря потрапляє в рану, даруючи їй новий біль... і нове життя... Час — поганий лікар. Примушує забути про біль старих ран, завдаючи все нові й нові… Так і повземся по життю, як її поранені солдати… І з кожним роком на душі все зростає та зростає кількість погано накладених пов'язок…

Нині ніхто нікого не чує. Усі точно знають, що хочуть почути, але ніхто до ладу не слухає.