людина

Можливо самовдосконалення — це ще не все. Можливо, саморуйнування набагато важливіше.

Те, про що говорила мама: що коли воно станеться, то про все інше і думати забудеш. Бо одразу буде зрозуміло, що це воно.

Звичка не показувати своїх почуттів уїлася настільки, що стала інстинктом.

За тебе я не турбуюся, такі як ти завжди гаразд, щоб з ними не відбувалося... Швидше я турбуюся за тих, хто з тобою ще колись зв'яжеться...

Ну, а дівчині ти зможеш від мізинця дати прикурити? Оце був би клас!

— Тобі налити? — Ні. Дякую, я не голодний. Щойно поїв. — Тебе не турбує, що одного разу всі лісові звірі зберуться разом і тобі помстяться? Нууу... вони ж спілкуються.

Не може в Азії бути двох царів, як не може бути два сонця.

Як тільки дівчина стає на підбори, у неї тут же трапляється щастя в житті. Це закон.

Іди своїм шляхом, і нехай інші кажуть що завгодно! Іди якнайдалі! Не можеш іти, повзи! Але так чи інакше рухайся! Ніякої кінцевої мети в тебе немає. Ти ніколи не скажеш собі, що досяг того, чого хотів, і можеш заспокоїтись. Твій шлях не має принципового кінця. Він може обірватися з незалежних від тебе причин. Це буде кінець твого життя, але не кінець твого шляху.

Якщо хтось оступився і збився зі шляху, це ще не означає, що його втрачено навіки.