людина

- Зосередься, Кроулі! — Чи дозволиш пеклі котитися в пекло?

— Я залишила тобі записочку з вдячністю за те, що ти дозволила спати у твоїй постелі. — Спасибі, але я звикла до готівки на ліжковому столику.

Я любив правду... А де вона?... Усюди одне лицемірство чи щонайменше шарлатанство, навіть у найчесніших, навіть у найбільших! Ні, людина не може довіритися людині.

Він був добрим до кінчиків пазурів. Єдине, що він знав, було кохання. Разом з ним мій світ ставав кращим.

Коли віддаєш скупо, скупо й отримаєш. Коли віддаєш цілі світи, неймовірно величезною буде і твоя нагорода.

— Те, що ти бачив... — Я не бачив нічого, бо весь ранок був тут, отже, просто не міг нічого бачити, ясно? Повірити не можу, що ти спав із королевою! - Ти ж нічого не бачив!

Про те, що вибачили когось, ви дізнаєтеся, коли побачите його і не зазнаєте жодних почуттів. Почуєте ім'я та не відреагуєте. Коли торкнуться того, що було у вас раною, і не буде боляче, ви зрозумієте, що справді пробачили...

Ми не залишимо шукань, І пошуки закінчаться там, Де їх почали; Озирнемося, Ніби тут ми вперше.

Твоя проблема в тому, друже, що ніхто не ненавидить тебе більше, ніж ти сам. Повір мені, я пробував наздогнати.

Ми любимо створювати собі проблеми там, де їх немає. Особливо коли любимо тих, хто нас не має.