людина

— Подивіться, як тут гарно, коли встає сонце. Щоб як слід насолодитися видовищем, він дістав з багажника три розкладні стільці. Простягнув журналістам склянки та налив з термоса ароматний напій. — Чай із бергамотом, — пояснив він. - Необхідне доповнення до магії світанку.

Ви що, не знаєте, хто я? Вам не вбити мене! Я Івар Безкістний! Вам мене не вбити!

Вільного часу у нас достатньо. Але чи маємо час подумати?

Якого диявола люди ніби мене товчуть між небом і землею!

Головне — йти вперед, йти, змушуючи себе переступати через страхи та сумніви. Йти, одержуючи радість від кожного кроку, адже шлях цей такий недовгий... І хай ми раз у раз ризикуємо потрапити в палітурку, хіба це так важливо?

- Мені, правда, дуже шкода, що так сталося з твоєю рукою, - сказав Джейкоб, у нього вийшло майже щиро. - Наступного разу, якщо захочеш мене вдарити, візьми бейсбольну биту чи лом, добре? — Не думай, що я забуду, — пробурмотіла я.

Найкраща освіта - це самоосвіта.

Дивно, але я ніби не здатен нічого відчувати.

Не важливо, що вона каже, головне — не прогаяти того, про що вона замовчує.

Хотіти це справа тіл, А ми один для одного душі...