людина

Звідки б ми не відступили, на те місце зразу ж опускається чобіт американського солдата.

— Більшість тут нормальні. Агресивних тримають у замку. Це Хілларі. У неї ДКР. Це Гері. Думає, він Ісус. Ден. Теж Ісус. Це Марія... - Марія Магдалена? — Ні, вона теж думає, що вона є Ісусом.

Що стосується зовнішнього світу, то все ж таки зовсім відрізатися від нього неможливо.

І мені дорожче біль і тлін, І рідкісна, гірка мить блаженства, Чим нескінченний рабський полон Дарованої досконалості!

Думай, як закоханий, говори закохано, роби, як закоханий, і всі твої мрії швидко втіляться у життя.

Мені особисто приємніше розуміти людей, ніж судити їх.

─ Вітаю Вас! Ви стали переможцем нашої щорічної лотереї та виграли головний приз… ─ Ви знаєте, я не брав участі в жодній лотереї, ─ одразу ж безцеремонно перервав свою співрозмовницю Сидорів. ─ Не треба мені жодних призів! Будь ласка, більше сюди не дзвоніть! Він люто жбурнув трубку і деякий час лежав, повільно остигаючи. Приз! Ми знаємо ці призи!«Наша диво-сковорідка із фантастичною знижкою! Тільки для вас!" І з цим своїм маренням вони мене в суботу, о 7 ранку спеціально розбудили! Сволоти! Вбивати за це треба! Цією сковорідкою!

Коли людина не має ворога, то вона шкодить самому собі, це нормально.

Дуже трохи потрібно, щоб знищити людину: варто лише переконати її в тому, що справа, якою вона займається, нікому не потрібна.

... батогом обуха не переб'єш.