людина

Ні Пушкін, ні Тютчев не проходили літературного вишу, та й тоді не було такого, і взагалі навчитися стати поетом у навчальному закладі не можна. - Усьому можна навчитися, - відповів Жора. — Ні, вчитись на поета у навчальному закладі — це просто безглуздо. Кожна людина повинна вчитися і починати жити зі звичайної професії, а якщо в неї від природи є талант поетичний, цей талант розвинеться шляхом самостійного розвитку, і лише тоді, я думаю, можна стати письменником за фахом. Наприклад, Тютчев був дипломатом, Гарін - інженером, Чехов - лікарем, Толстой - поміщиком.

Є ще одна проблема. Ми всі думаємо, що у нас просто дохрена часу. Ми не маємо часу. В нас взагалі немає часу.

— Але чужа людина не може ось так просто увійти до школи. — Будь-хто може потрапити куди завгодно, якщо вибере правильний момент.

Вони тебе вбивають, а ти начебто продовжуєш жити, не знаючи, що вже давно мертвий.

Критикуючи, критикуй думку, а не його автора.

Вибачте, але я ненавиджу цю диференціацію статей.«Сучасна дівчина має суто ділове ставлення до життя» тощо. Все це вигадки! Деякі дівчата ділові, а деякі – ні. Так само деякі чоловіки сентиментальні і тупоголові, а деякі мають ясний і логічний розум. Існують різні типи інтелекту, а стать має значення лише у сексуальних питаннях.

Правда нікому не потрібна, а той, у чиїх руках ідеологія, може переписати Історію так, як йому буде зручно, так, як цього вимагають його власні інтереси.

Ніяка інша частина тіла не шкодить людині більше за його власну мову.

Одне з ключових умінь справжнього лідера — відчувати, коли час передати кермо влади іншому.

- Ніл. - Вероніка. - Ніл. Якийсь ти блідий. — Якась ти вагітна. - Ти що, провів ніч у сортирі нічліжки? — А ти що, викупалася у сміттєвому баку біля клініки абортів? — А ти не той, кому подарували рак на Різдво? — А ти не стурбована баба із«Золотих дівчаток»? - Дороті? - Бланш. - Що ти сказав?! Ах ти сучий син! Ану заткнися! - Я хочу цілувати тебе. Я хочу цілувати тебе, доки не заридаєш. - Як твій кислотний рефлюкс? - Як твоя папілома? — Це твоя папілома, я лише ношу її. — Не сперечатимемося, що було раніше, курка чи яйце. - Давай. Хоча ні. Курка. - Яйце. - Курка! - Яйце! - Курка! - Яйце! - Курка! - Яйце! — Твоє тіло, лискуче маслом какао, вона сниться мені. - Як Вероніка? - Вероніка в порядку, Вероніка. — Кошмар — називати свого собаку Веронікою. — А відсмоктувати у того бомжа за чарівні боби? - Він сказав, що він чарівник! - Я хочу всю тебе. Тебе... Хочу забруднити все її твоє підборіддя. Ти ще любиш крем-брюле? - А ти ще любиш гладити мою спину? — Ти ж знаєш: відповідь так. - О, Ніл. - Вероніка. - Ніл. - Вероніка. — Я хочу тебе забути. — А я завжди хочу бути з тобою. - Хай буде так, Ніл. Нехай буде так. До зустрічі біля вівтаря. — Та я тебе бачив!