правда

… Я надто люблю літературу, щоб миритися в ній із сірістю, безкультурністю, з усім, що збіднює та усереднює нашу поезію… Я вважаю, що за віршами поета має бути ясно, що він безперечно любить, а що безумовно ненавидить. Тоді і до нього можна відчувати сильні почуття. І ще — поет повинен мати право на свої слова, на свої вигуки, декларації, заклики, а право це можна заслужити лише життям, що відповідає творчості…

Христофор писав не тому, що боявся щось забути. Навіть досягнувши старості, він не забував нічого. Йому здавалося, що записане слово впорядковує світ.

Якщо ви відмовитеся від своєї мрії, то що залишиться?

Одне й те завдання можна вирішити безліччю способів.

— Руку зламаєш! — Сам зламаю, сам і полагоджу.

У переможених немає союзників.

Життя та Смерть. Смерть та Життя. Під вашою шкірою сонячне світло. За вашими очима — цвинтар. Ніч.

— Ми не можемо тут стояти вічно! - Є ідеї? - Так. Як зазвичай. Біжимо!

У нас була перерва! (Але ж ми розлучилися!)

Освічена людина ніколи не читає – вона перечитує.