вибір

Як кажуть французи, ніхто не знає, навіщо людям правда, але всі знають, навіщо брехня.

Раніше він не міг зробити вибір, тому що не знав, що буде потім. Тепер він знає, що буде і тому не може зробити вибір.

Потрібно розрізняти два види мук: фізичне страждання та страждання моральне. Фізичне страждання – це випробування. Моральне страждання – це вибір.

Більше того, я перестала відчувати красу та пафос страждання, все звелося до простого фізіологічного питання – переживу наступне лихо чи ні? Тобто або помру, або житиму далі, вибір невеликий, і не через що змінюватися в особі.

Коли людям доводиться розмірковувати про важкі питання — наприклад, чи потрібно підняти мінімальну заробітну плату, — як правило, вони спочатку схиляються до одного чи іншого рішення і лише потім звертаються до раціональних доводів, щоб з'ясувати, чи підкріплюється ними їхній вибір.

День забутих колись переказів, Настає в інші роки, І прокляття сивих світобудов Відкриває нам шлях у нікуди. Так трапляється з нами часом, Самотності біла нитка На дорогу забутих героїв Примушує тебе виходити. Проклянеш ти і віру, і бога, Все забудеш, підеш не туди. Самотній, до рідного порога Не повернешся вже ніколи. І залишиться тільки надія, Що пройдуть твої злі роки, Але на жаль, мій нещасний невіглас, Вибір зроблений, і він – назавжди! Самотність – віра ізгоїв. Сенсдолі, зламаний бог. На дорозі забутих героїв Тільки пил та сліди твоїх ніг.

На своєму життєвому шляху ми потрапляємо в багато неприємних ситуацій, які не можна змінити. Перед нами стоїть вибір. Ми можемо або прийняти ці ситуації як неминучі і пристосуватись до них, або погубити своє життя, протестуючи проти неминучого, і, можливо, довести себе до нервового зриву.

— Доведеться мені повірити на слово. Боюся, що у вас трохи немає вибору. — Вибач, але це безграмотно. "Трішки немає вибору". Так не буває. Вибір або є, або його немає.

Не дано нам раніше дізнатися, куди приведе нас шлях: задоволення чи страждання. Але коли ми зробили вибір — шляху назад немає.

Фінал - справа не з легких. Початок зможе написати будь-яка мавпа, а ось закінчувати завжди важко. Як ти не намагайся звести кінці з кінцями, фанати все одно будуть незадоволені. Залишаться дірки у сюжеті, і звичайно ж у фіналі завжди має бути розв'язка. Дін і Боббі ще довго не побачать один одного. І до речі, через тиждень Боббі полюватиме на Ругару в районі Дейтона, але вже без Діна. Дін не хотів, щоб Кас рятував його. Просто кожна його частка, кожна клітинка хотіла померти... або знайти спосіб повернути Сема. Але він не зробить ні того, ні іншого, бо він дав обіцянку. До чого все це зводитися? Важко сказати! Може це було випробування для Сема та Діна? Особисто я думаю, що вони впоралися. Йдучи проти добра, зла, ангелів та дияволів, долі та самого Бога, вони зробили свій вибір. Вони обрали сім'ю. Хіба не в цьому весь сенс? Безперечно, що закінчувати важко... А втім, нічого не закінчується, правда?