життя

Тільки не в школі Рівердейл. Тут його винайшла я, я є червоний колір.

— Як з Азкабана повернувся, так став ганяти Кікімера туди-сюди, ох, бідна моя пані, що б вона сказала, якби побачила, на що перетворився будинок, всяке лихо живе, скарби викидають, вона оголосила, що він їй більше не син, а він тут, і кажуть, до всього ще й убивця... — Побормочі в мене ще й стану вбивцею!

Якщо ти не віриш, що я йду, просто рахуй дні, як я зник. І коли ти чуєш, що твій телефон мовчить, то знай, що це я тобі не дзвоню.

Життя пройшло, наче й не жив.

- Мені треба йти... - Мені треба йти, мені треба йти... Всім треба йти! Куди, чорт забирай, всі йдуть, коли їм треба йти?!

- Привіт, Рорі. Сподіваюся, ти почуватимешся тут, у Керіджморі, як удома. - Я отримаю ключ від вхідних дверей? — Ми нікому не даємо ключа від вхідних дверей. — Значить, тут я не вдома, правда?

Дивно себе відчуваєш, коли у всіх проблеми, а у тебе їх немає.

Жінки заздрісні, любити не всяка вміє, а ревнувати всяка майстриня.

Мені здається, що чоловіки створені для того, щоб мучити жінок.

Ніколи не виступай проти тих, хто гірший за тебе. З такими тобі не впоратись. Такі завжди сильніші. Якщо вже ти й маєш проти когось виступити, то нехай це буде той, хто кращий за тебе. Такий з тобою не впорається, такі не вміють перемагати тих, хто гірший за них.