життя

Будь-яку вежу, фортецю, вал Дощ золотих кружечків брав.

І ось переді мною великий, великий ставок, як озеро. Фонтан б'є... Дерева схиляються над водою. Великі зелені зграї схилених верб я обіймаю. Я такий великий, що можу обійняти кожне це добре зелене дерево. Вода піднімається, гіркою йде до неба, а небо дивне велике... і світле. І десь там, у самій, самій середині, росте жовта золота квітка... Потік безлічі маленьких іскорок-квіток скрізь, куди не поглянеш. Цей золотистий пил від тієї квітки розсіяний у небі... Так, так, небо... Звичайно, небо... Звичайно, тут і лежить ця таємниця... Вона відкрита. Ось вона, бери сміливо, бери її. Так, звичайно, так це ясно: небонескінченно велика, ця квітка посередині - краса. Отже, треба розпочинати звідти... Краса керує світом. З неї народжується добро, і з добра щастя, спочатку моє, а потім загальне...

Ніщо не руйнує репутацію сім'ї сильніше, ніж суперечки через гроші.

– Коли мого тата заарештували, поліція, юристи, судді, судна – вони забрали у нас усе. Наші будинки, машини, членство в клубах, яхту, навіть – я не жартую – наш одяг. Але всупереч усьому, мама посадила мене на край ліжка і сказала, щоб я не плакала, бо є одна річ, яку ніхто не зможе в мене забрати. Ніколи. – Твій трастовий фонд? - Моє ім'я, Реджі. Вона сказала, що ніхто його не забере, але саме це вона й зробила. Наче це нічого не означало. Було нічим. Наче я була нічим.

Особливості мого мислення бентежили мене. Було незрозуміло, чому так часто я була сильною заднім розумом. Коли я висловлювала свою думку з приводу того, що сталося деякий час тому, вчителі та друзі досить роздратовано запитували, чому я не сказала цього раніше. Вони, мабуть, вважали, що я навмисно приховую свої думки та почуття. Я ж порівнювала мислення у себе в голові з недоставленим в пункт призначення багажем, який наздоганяє вас пізніше.

Так і пам'ятай, що найважливіший час один: зараз, а найважливіший він тому, що в ньому одному ми владні над собою; а найпотрібніша людина той, з ким зараз зійшовся, бо ніхто не може знати, чи буде вона ще мати справу з якоюсь іншою людиною, а найважливіша справа — їй добро зробити, бо тільки для цього послана людина в життя.

Найкращий вигин на тілі жінки - її посмішка.

Йому знадобилося півдня, щоб на таке вирішитись, п'ять хвилин, щоб це провернути, і решту дня, щоб заспокоїтися і забути скоєне.

— Ти любиш мене... За що? - Це незрозуміло, але факт.

Повага - це щире визнання чужих переваг. Вшанування — впевненість у перевазі іншої людини над нами.