життя

Спокоєм можна досягти більшого, ніж зайвим хвилюванням і нервозністю.

Ніщо не наводить на підозру більше, ніж активна демонстрація відданості.

Кожен має свій острів Святої Олени, і цей острів — старість.

- І цей хлопець вершить наші долі? — Нічого не вершить, він рупор. Провідник натхненної звістки. - Вести. Доброї звістки. Це що ж, Новий Заповіт? — Колись ці книги стануть відомі, як Євангеліє від Вінчестерів. - Ти нас розігруєш!

... держава є залишок найгрубішого, старовинного забобону, на кшталт забобонів жертв, які приносять богам.

Лід не килим, щоб на ньому валятися.

- Джек, я хочу запитати, у тебе були і кубки, і вода, і сльоза, ти міг би жити чи не вічно! — Джерело справді відчуває, Гіббс, але краще не знати, яка мить стане для тебе останньою. Кожен шматочок твого єства живе цією нескінченною таємницею. І хто сказав, що я не житиму вічно? Я той, хто відкрив живе джерело! Я не хочу верховодити долею, Гіббс, мені до душі піратське життя. Я ж капітан Джек Горобець! Кмітаєш?

Ми ніколи не розмовляємо, якщо справа не варта того часу, щоб про це сказати.

— Ми гуляли Неглинною, Заходили на бульвар, Нам купили синій-синій Презелений червоний шар!

- Дідусю! Любий! Пробач мені!.. — За що? — За те, що я їм вірила, а вони з тебе сміялися. — Хіба ти в цьому винна? Та й вони не винні, що сміялися з мене. Їх можна лише пошкодувати та постаратися їм допомогти. — Може, ти любиш їх? - Звісно. — І Вальку, і Рудого, і Кудлатого?! — Кожного окремо — ні! А всіх разом – так, бо вони – люди!