життя

По суті ризик невеликий, якщо падаєш, значить, є куди падати.

Я хочу торкатися людей своїм мистецтвом, я хочу щоб вони говорили – він відчуває глибоко, він відчуває ніжно.

Іноді потрібно померти, щоб почати жити.

Чому не помовчати, коли все ясно без слів?

Ми — цивілізація хлопчиків-жартівників. Ми кричимо, що на череду напали вовки. А вовків немає і близько. Це драма-голіки. Це спокій-фоби.

Людина подібна до дробу: у знаменнику — те, що він про себе думає, у чисельнику — те, що він є насправді. Чим більший знаменник, тим менший дріб.

Це був страх перед щастям, який можна помітити лише на обличчях тих, хто, втративши колишню обережність, раптом закохався раптово та необачно.

Коли я лежав у психлікарні, мій психоаналітик дав мені пораду, якою я часто користуюся. Він сказав: "Перш ніж щось робити, подумай, чи зможеш ти з цього вибратися". Гарна мораль нашого часу. Ця порада принесла мені багато користі.

— Отрутою не забув посипати? — Забув, додай до смаку!

— Його можуть бачити лише мертві? І мільярди людей знаходять у цьому сенс? — Такою є природа віри.