життя

Того, хто живить до людей загальне кохання, хто робить їм користь, Небо неодмінно ощасливить. А того, хто робить людям зло, обманює людей, Небо неодмінно покарає.

— Хочеш покермувати? — А в бубон не даси?

Я тут подумав... скільки ж нечисті існує лише тому, що люди вірять у неї?

— Маю право свого дня Народження. - Правда? - Так. - Я знав. Сьогодні? - Так. Це дивно, того ж дня, що й щороку.

Я чув скрип кожної сходинки, коли вона спускалася на перший поверх, скрегіт петель, коли вона зачиняла за собою двері, через прочинене вікно до мене долинав звук її кроків, коли вона віддалялася від мого будинку. Набагато пізніше я дізнався, що вона зупинилася за кілька метрів від нього і сіла на низеньку кам'яну огорожу: що вона чекала світанку і десять разів хотіла схопитися і повернути назад, що вона вже пішла назад, туди, де я повертався в ліжку, не маючи сил. заснути, але тут з'явилося таксі.

Людський мозок схожий на маленьке порожнє горище, яке ви можете обставити, як хочете. Дурень натягне туди всякого мотлоху, і корисні, потрібні речі вже не буде куди всунути, або в кращому разі до них не докопаєшся. А людина розумна ретельно відбирає те, що вона помістить у своє горище. Він візьме лише те, що йому знадобиться для роботи і все розкладе у зразковому порядку. Даремно люди думають, що у цієї маленької кімнатки еластичні стіни.

Не може таке марне почуття, як страждання, дати будь-кому на що б не було які б то не було права.

Щасливець, той з нас, що пройшов випробування, Хто може в смертну годину промовити на прощання, Що тяжче вини поніс він покарання І більше сам страждав, ніж завдав страждань.

Але тих, кого люблять боги, вони забирають молодими.

У кожного з нас своя власна норма. І борг індивіда перед самим собою — піднятися вище за цю норму. Людина тим і цінна, тим і цікава,... якщо завгодно, тим і велика, що вона може змінюватися на краще. Завжди. У будь-якому віці, після будь-якої помилки, будь-якого морального падіння. У саму нашу психіку закладено механізм самовдосконалення. Якщо цей механізм не використовувати, він іржавіє, і тоді людина деградує, опускається нижче за власну норму.