життя

... дрібні радості куди важливіші за великі.

У тебе на обличчі написано: щасливою не буду, але страждати вмію зі смаком. Прям хоч табличку вішай:«Копаюсь у собі совковою лопатою! Не впораюся з обсягом робіт! Терміново надішліть екскаватор!»

Гармошка проганяє через себе звуки, як серцевий клапан, пульсуючи в такт мелодії. Вдих, видих, поштовх — і виходить пісня.

Кожен роман розповідає якусь історію, але життя — не історія, а скоріше безформний ком подій.

Людям подобаються катастрофи. Особливо, якщо вони самі стоять осторонь.

— Ну чому ці курки вміють літати, а ми ні? Це ж несправедливо! — Натомість у нас більше розуму та багатий духовний світ. — А нафіга воно треба, як не вмієш літати?

Він знав, що коли люди добрі до тебе, зрештою доведеться платити за це. Завжди слід чекати каверзи.

Гарні промови шкодять моралі. Коли немає бажання займатися малими справами, це шкодить великим задумам.

Для невідомого усі імена, що одне. Бачити в чудовому чудове — ось ключ до всіх таємниць світу.

Я не хочу здаватися. Обіцяю — я ніколи не здамся, я здохну зойк і регочу.