життя

... Переконати когось так важко! Якщо людина щось вирішила, особливо коли справа стосується жінки, вона не слухає нічиїх доводів.

— Хай буде на вашу думку. Непорочне зачаття. — І що ж мені робити? — Очевидно! Створювати релігію!

Він житиме… вбивство вже не в моді: Вбивць на майданах страчують. Так!... в освіченому народився я народі; Мова і золото… ось наш кинджал і отрута!

Хороший гравець той, хто вміє вигравати із поганими картами.

— Ой, у вас на двох одна звивина, та й то пряма. — У самого тебе на двох одна звивина... Емм... На одного!

Жінка, яку ми любимо більше, ніж вона любить нас, має величезну перевагу, бо ми раз у раз забуваємо заради неї про здоровий глузд. Ми готові подолати непереборні відстані, віддати свою кров, пожертвувати майбутнім, аби не бачити, як хмуриться її чоло, аби згладити невдоволену гримаску, в яку складаються її губи за найменшої суперечності.

— А може, мені нову [служницю] розпитати? — Ай та Карл Модестович, який спритний, німий вирішив розпитати! А вас часом не Миколою Чудотворцем кличуть? – Іноді.

Працюй, вір та мрій. Кохай і будь коханим.

Якщо тобі пощастило і ти в молодості жив у Парижі, то де б ти не був потім, він до кінця днів твоїх залишиться з тобою, бо Париж — це свято, яке завжди з тобою.

Мені не подобається сучасне розуміння зоряності. Зірками, як мені здається, повинні вважатися лікарі. Вони рятують життя. А ми просто розважаємо людей.