Споживання – це не надлишок товарів, це відсутність вдячності та вміння відрізнити гній від діаманту. Це прийняття краси, знань, ідей за належне, коли переконані, що Данко на те й Данко, щоби він відгорів, а ми по ньому ще лапами протопталися. Сам же зголосився - нехай подяки і не чекає!
— Чому мене звинувачують у їхніх маленьких грішках? Ніби я шепочу їм на вухо, змушуючи робити те, що в іншому випадку вони вважають поганим:«О! Це диявол мене примусив!». Я ніколи нікого не змушував нічого робити! Ніколи! — Те, що трапилося з тобою, несправедливо. - Несправедливо? Це неправомірно! Цілу вічність моє ім'я використовують як ілюстрацію для своєї порочності.
- Я хочу бути з тобою завжди. Хочу, щоб ми допомагали та підтримували один одного. Хочу пройти з тобою цей шлях. Я хочу сидіти з тобою зимовими вечорами біля вікна, зігрівати тебе, дивитися в камін, що горить, пити різдвяний глінтвейн... ти коли-небудь цілувалася під омелою на Різдво? - Так, бувало. — Тепер я стану твоєю омелою. Піді мною ти зможеш робити будь-що, і цілуватися теж.
Я вірив у числа і терміни, рівняння та логіку, в здоровий глузд… Але, провівши життя в подібних дослідженнях, я не знаю, що таке логіка, що визначає здоровий глузд… Я пройшов довгий шлях через фізику, метафізику, ілюзію… і назад. І я зробив найважливіше зі своїх відкриттів – головне відкриття мого життя: логічні підстави можна виявити лише у таємничих рівняннях кохання.
Хочеш сказати, що це не життя? А що такого, повторювати ті самі завдання, навіть не замислюючись? Хіба не всі так живуть, тим самим? Вічно дивляться свої серіали, п'ють пігулки. Хіба не одноманітність приносить комфорт?
Та я не хвилююся. Я сам відвіз її до пологового будинку, дев'ять місяців читав книжки про вагітність. Подивився домашні пологи через мережу, чужі, навіщось... Я не переживаю. Я не хвилююся... Я в паніці.