життя

Ну, ти мене дістав! Акуна матата, мазофака!

Знаєте, іноді уривок якоїсь мелодії, іноді окремий звук, якийсь запах, смак чогось, здатний перенести нас у далеке минуле.

Знаєш, мені набридло отримувати накази від звірка, у якого бліх більше, ніж звивини!

Я вдягнув светр і став дивитися на хвилі, які накочувалися і падали на берег. Вони падали дуже спритно, з якоюсь елегантністю; навіть п'яний не зміг би впасти на берег так витончено, як це робили хвилі.

Немає кінця диявольським фокусам, коли людські істоти вважають, що можуть змагатися з Богом і самі творити себе.

Карась — риба смирна і схильна до ідеалізму: недарма його ченці люблять.

Ми безмовно спілкувалися в повислій тиші. Мовчання, що зв'язує нас, заповнювало собою всі щілини, всі порожнечі в наших душах.

Інтрига рано чи пізно губить того, хто її почав.

Розум, людяність і сміливість – прагнути чогось більш піднесеного немає потреби.

Але чим нормандський комерсант багатший, тим більше страждає він від найменшої шкоди, від видовища того, як найменша крихта його надбання переходить в інші руки.