Джоан Роулінг

— Не можу повірити нашому успіху, — гірко сказав Рон. — З багатьох дерев, про які ми могли б вдаритися, ми вибрали саме те, що може дати здачі.

Якщо біль ненадовго заглушити, вона стане ще нестерпнішою, коли ти відчуєш її знову.

Мене завжди тішило те, якими дивними шляхами часом йдуть людські думки.

Зрілість стає дурною і забудькуватою, коли починає недооцінювати юність.

Батьки, - сказав Гаррі, - не повинні кидати дітей, якщо... якщо їх не примушують.

Є події, переживши які не можна не перейнятися один до одного симпатією.

Бачиш, мам, — граціозно повівши рукою в повітрі, сказав Джордж, — тепер, коли нам доводиться власноруч прати шкарпетки, ми починаємо цінувати тебе дедалі більше.

- Як ти все це встигаєш? — Просто знаю ціну часу.

— Одна людина не може стільки відчувати відразу — вона розірветься. — Якщо у тебе емоційний діапазон, як у чайної ложки, це не означає, що в нас такий самий.

- На мою думку, мама вирішила, - неголосно сказала Джіні, коли на третій день перебування Гаррі в«Норі» вони вдвох накривали стіл до обіду, - що якщо вона не дасть вам зійтися і про що-небудь домовитися, то зможе відстрочити ваш відхід.. — І що, на її думку, буде далі? - пробурмотів Гаррі. — хтось інший уб'є Волан-де-Морта, поки ми готуємо пиріжки з м'ясом?