Джоан Роулінг

— Коли ми навчалися на першому курсі, Гаррі, ми були зовсім ще зелені, безтурботні й невинні... Гаррі хмикнув. — У всякому разі, невинніші, ніж зараз.

Батьки, — каже Гаррі, — не повинні кидати дітей, якщо... якщо їх не примушують.

Виходить, найбільше на світі ти боїшся страху. Це похвально!

Твої страждання доводять, що ти залишаєшся людиною! Біль — доля людська...

— І ти навіть ні на кого з нас не хочеш дивитися! - вигукнула Джіні. — Це не я, а ви все на мене не хочете дивитися! - спалахнув Гаррі. — Може, ви озираєтесь один на одного, але ніяк не потрапите в такт? - припустила Герміона, іронічно піднявши куточки губ.

— Я шпигував заради вас, брехав заради вас, наражав себе на смертельну небезпеку заради вас. І думав, що роблю все це для того, щоб зберегти життя синові Лілі. А тепер ви кажете мені, що вирощували його як свиню для забою... - Це зворушливо, Северусе, - серйозно сказав Дамблдор. — Чи не прив'язалися ви, зрештою, до хлопчика? - До хлопчика? - вигукнув Снігг. - Еспекто патронум! З кінчика його палички вирвалася срібна лань, зістрибнула на підлогу, одним стрибком перетнула кабінет і вилетіла у відчинене вікно. Дамблдор дивився їй услід. Коли срібне свічення згасло, він обернувся до Снігга, і очі його були сповнені сліз. - Після стільки років? — Завжди, — відповів Снейп.

Людина вмирає тоді, коли вмирає останній спогад про неї.

На світі немає нічого неможливого — річ лише в тому, чи вистачить у тебе хоробрості.

Тому що іноді треба думати не лише про свій порятунок! Іноді треба думати про загальне благо!

- Северус Снег служив не тобі, - сказав Гаррі. — Він був на боці Дамблдора з тієї самої хвилини, як ти став переслідувати мою матір. А ти так нічого й не помітив, бо це якраз те, чого ти не розумієш. Ти бачив колись, як Снегг викликає Патронуса? Волан-де-Морт не відповів. - Патронус Снегга - лань, - сказав Гаррі, - як у моєї матері, бо він любив її все життя, з самого дитинства. — Гаррі побачив, як затремтіли ніздрі Волан-де-Морта. — Хіба він не просив тебе пощадити її? — Він хотів її, от і все, — глузливо сказав Волан-де-Морт.