Франсуаза Саган

Всі ми такі після тридцяти: будь-яка подія, чи зачіпає вона весь світ, чи тільки світ наших почуттів, вимагає деякої театралізації для того, щоб вона пішла нам на користь або дійшла до нас.

— Ви граєте… Він розтиснув пальці, вигляд у нього був стомлений. — Мабуть, граю, — погодився він. — З вами грав молодого, блискучого адвоката, грав здихача, грав баловану дитину — словом, один бог знає що. Але коли я вас дізнався, всі мої ролі для вас. Хіба, на вашу думку, це не любов?

Мені хотілося запитувати людей:«Ви закохані?»,«Що ви читаєте?»

Огидні ці недільні дні самотніх жінок: книга, яку читаєш у ліжку, всіляко намагаючись затягнути читання, переповнені кінотеатри, можливо, коктейль чи обід у чиїйсь компанії; а вдома після повернення — неприбрана постіль і таке відчуття, ніби зранку не було прожито ще жодної хвилини.

Серпень пролетів, як сон. Напередодні першого вересня вони лягли спати опівночі. Будильник Антуана, який ледарів цілий місяць, був заведений на вісім годин. Антуан нерухомо лежав на спині, рука із запаленою сигаретою звисала з ліжка. Почався дощ. Тяжкі краплі ліниво спускалися з небес і падали на асфальт. Антуану чомусь здавалося, що дощ теплий, а може, й солоний, як сльози Люсіль, що тихо скочувалися з її очей йому на щоку. Було безглуздо питати про причини цих сліз — що хмари, що Люсіль. Скінчилося літо. Він знав, пройшло найпрекрасніше літо в їхньому житті.

Ця музика пестила і мукала. Вона нагадувала кожному про тендітність його існування, про його потребу в ніжності, забарвлену гіркотою — результатом помилок і незадоволеності, що становлять життя людини.

Час грає в дивні ігри, розважаючись несподіваними поворотами, які завжди спантеличують учасників; і одного прекрасного вечора ти будеш смертельно бажати того чи того, кого відправив до диявола десять років тому.

Якщо ти п'яний, можеш говорити правду - ніхто не повірить.

Вона дуже заплуталася. Вічно доводиться бути напоготові, ніколи не можна говорити лише одному й тому ж людині.

Вони всі задають собі одне питання, що ви робите насправді, але жоден з них не ставить собі питання протилежного характеру: хто ви є насправді?