Олександр Миколайович Островський

Мовчи, коли краще нічого не вмієш.

Але знайте, що і найлагіднішу людину можна довести до сказу. Не всі злочинці - злодії, і смирна людина зважиться на злочин, коли йому іншого виходу немає.

Ти виправ мені такий лист, щоб був я як є природний дворянин, та тоді чемності від мене і питай.

Краще б я була хвора, а то недобре. Лізе мені на думку мрія якась. І нікуди я від неї не втечу.

Ось тобі перша прикмета: як ти побачиш його, вся в особі змінишся.

Над дурними людьми не треба сміятися, треба вміти користуватися їхніми слабкостями.

Все до серця приймати, так в сухоти скоро потрапиш.

Є люди, які б'ють, і є люди, яких б'ють. Що краще не знаю.

Я, панове, не проти освіти, але й не за неї. Розбещення вдач на двох кінцях: у невігластві, і в надмірності освіти, добрі вдачі посередині.

Нікому не замовиш говорити: у вічі не посміють, то за очі стануть.