Книга / твір

Немає нічого дурнішого і вульгарнішого, ніж переносити особисті особливості однієї людини або навіть групи людей на цілу націю. Якщо таке узагальнення навіть має під собою підставу, не можна їм занадто захоплюватися — пам'ятай, що й у твоїй власній нації, напевно, є недоліки, що впадають у вічі іншим народам.

Про мене нічого іншого й сказати не можна: зайвий — та й годі.

Якщо не можеш сказати нічого розумного – навіщо відволікати людей через дрібниці?

Повага вигадали для того, щоб приховувати порожнє місце, де має бути кохання.

Дитина - це невинність і забуття, відновлення, гра, колесо, що котиться саме собою, першорух, священний дар говорити«так».

Робота на з'їзді, у його комісіях дала мені можливість особисто познайомитись практично з усіма керівниками нашої країни. За винятком Н. І. Рижкова та Н. А. Назарбаєва, всі інші лідери, і насамперед Б. Н. Єльцин, залишили про себе досить негативне враження, незважаючи на те, що я входив у так звану«Демократичну платформу КПРС» і підтримував її. Звичайно, до з'їзду вся увага та всі надії були пов'язані з Б. Н. Єльциним. Моє розчарування було страшним. Я побачив досить обмежену, абсолютно не підготовлену до ролі перетворювача і реформатора СРСР людину. Особливо дратував його напускний демократизм номенклатурного працівника — з одного боку, панібратські стосунки з людьми, з іншого, неймовірна зарозумілість. І ця суміш несумісного робила його наскрізь фальшивою. Коли я це зрозумів, мене вразила загальна ейфорія його прихильників, адже серед них було чимало розумних людей.

Коли людина перестає змінюватися, перестає відчувати, перестає любити... вона вмирає...

... Чужі турботи, як сукня з чужого плеча, і носити спокійно і кинути не шкода.

Психам як нікому іншому потрібні однодумці.

Пам'ятайте, що сотні років вже губить Русь віра у добрі наміри царів.