Шерлок Холмс

— Ми валізу знайшли. Дехто казав, що валізу взяв убивця. А ось він лежить у нашого улюбленого психопата. — Я не психопат, а високоактивний соціопат, вивчи терміни! (— Ти психопат! — Ні, я дуже активний соціопат. Ну коли ж ти це запам'ятаєш.)

— Самотність — усе, що маю. Самотність мене захищає. — Ні, людей захищають друзі.

— Ви неймовірно швидко видужали. — Так... Так... Сам витяг із себе шрапнель. Мері сказала, у мене був жахливий лікар... — Що ж, я... надзвичайно... радий, що ви... ммм... ну... з нами...

— Я принесла тобі ранковий чай. Зазвичай, ти ще спиш. — Ви приносите мені чай уранці? — А ти як гадаєш, звідки він береться? — Не знаю. Я думав, це зрозуміле.

— Будь ласка, помовчіть! — Але я й так мовчу. — Ви думаєте, це дратує.

У світі немає примар, крім тих, що криються в нас самих.

— І скільки ж разів він випадав із вікна? — Точно не можу сказати. Я з рахунку збився.

— У тебе армійський браунінг М-1 у кишені чи ти просто радий мене бачити? — І те, й інше разом.

— Навіщо мені вдавати? — Тому, що ти брехун, ти брешеш увесь час і всім. — Я багато чого витворював, Джоне, але я ніколи не був симулянтом. — Ти вдавався мертвим два роки! — Ну... крім цього!

Немає отрути небезпечніше, ніж почуття провини.