Шерлок Холмс

- Шерлок, що ти зробив із моїм будинком? — З будинком усе гаразд, місіс Хадсон, якщо не брати до уваги мертвого серійного вбивцю на другому поверсі — хороші новини для Лондона, погані новини для вашого килимка.

- Місіс Хадсон, господиня квартири, зробила мені привабливу пропозицію, вона мені зобов'язана. Кілька років тому її чоловікові ухвалили смертний вирок у Флориді, я її врятував. — Вибачте, ви врятували її чоловіка від страти? - Ні, я прискорив її.

— Треба викликати поліцію. - Так. [Стріляє п'ять разів у повітря] Вже їдуть.

— Холмсе, звідки ви знали, що я знайду? — Ви мене не знайшли. Ви обрушили на мене будівлю.

- Я можу довести, що ти створив цілком фальшиву особистість! — О, просто накладіть на себе руки. Це набагато легше.

— Сказати тобі те, що ти вже знаєш? - Ні, доведи, що це відомо тобі.

-...Ми повинні йти, Холмсе. - Звичайно, йдіть. - А ви? – А я помилуюсь тут видами. На самоті. – У горах одному небезпечно. – Не більше, ніж скрізь у нашому недосконалому світі.

— Він пропонував гроші за шпигунство за мною? - Так... - Ти взяв? - Ні... - Шкода, ми могли б поділити їх, подумай наступного разу...

— Тут сліди кінчаються. Незрозуміло, куди вони пішли далі. Зрештою, це нічого не дає. — Ви маєте рацію, Андерсен. Нічого. Крім розміру взуття, зростання, ходи та швидкості ходьби!

— Ти лаявся з банкоматом? — Я лаявся, а йому не було куди подітися.