Капітан Джек Горобець

- Двох черепах заарканив? - Так, двох морських черепах. — А де взяв мотузку? — Сплів із шерсті... зі спини.

— Вже була заспівана пісня, скликається порада братерства! — На жодну хвилину не можна залишити вас без нагляду! Як діти малі!

- Ти там бував? — Хіба я схожий на того, хто бував у джерела молодості? - Залежить від освітлення.

— А як же я звільнюсь від пут? — Так ти вже зробила півгодини тому і тільки чекаєш нагоди напасти на мене.

— Тобі доведеться там працювати, Джеку. Душі загиблих переправлятимуть на той світ. Або стати таким, як Джонс. - Мені не підуть щупальця! Але безсмертя, воно того варте, вірно?

— Відомо, баба на кораблі — на велике лихо. - Не візьмемо її - буде гірше.

— Поясни-но птаха. Ти з цим зможеш жити? Ти прирікаєш іншу людину на вічні пута, а сам будеш веселитися, гуляти і пити? - Так. Це на мене.

Коли в тебе в руках чиєсь життя, це так підвищує тонус!

- Твої друзі? — Так, я міг мимоволі образити того чи іншого... короля.

- І що, він клюнув? — Я добрий рибалка.