Капітан Джек Горобець

Друзі, не бійтеся! З Тіа Дальмою я давно в дружбі, не розіллєш водою! Ми з нею як брат із сестрою. Були. В минулому. Давно...

Мій корабель незрівнянний і гордий. І він мало не величезний! І він... сплив.

Варто раз померти і пріоритети відразу змінюються.

— Якщо це сон, то можеш не знімати чоботи та шпагу, якщо не сон... — Це сон.

Ти привносиш у будь—яку марення солодкий відтінок кошмару.

— Ви найжалюгідніший із усіх піратів, про які я чув. — Але ж ви про мене чули!

— Вільям, скажи на милість, ти прийшов сюди для того, щоб я допоміг врятувати тобі якусь бідну даму чи даму, що потрапила в біду, неважливо… — Ні. — Тоді чого тобі тут бути? Отже, ти тут не повинен бути… Тебе тут немає!

— Нас багато ріднить. І мене, і тебе. Нас. — Так, мабуть. Якщо тільки виключити честь, совість та моральні підвалини. І любов до чистоти.

— Я не шукаю неприємностей! — Який жахливий підхід до життя?

- Зберігати спокій. Ми захопили це судно. - Так, ні з місця. — Удвох з ним не впоратися. Навіть із гавані не вийти. - Синку. Я капітан Джек Горобець. Кмітаєш?