Надприродне

Нечисть зрозуміти можна, людей – ні. (Демонов я можу зрозуміти. Але люди шалені…)

— Ой, аби не встав. - Що?! — Кажу, що прохід зовсім вузьким став... (— Обережно, не зачепи трубу. — Що?! — Труби тут скрізь говорю.)

- Знаєте, що я зараз думаю? — Невже думаєш, чи тобі допоможе віагра?!

— Ну, давай, пішли! - Дін, я не пролізу. — Вперше таке кажеш? [усміхається] -... сказав чувак, який ходить у дитячій білизні. - Гаразд, уел!

- Він співає серцем. — Скоріше він співає шевелюрою...

— Ти собі не віриш? - Ні в якому разі. — Ось цап.

— Дін... ти мене... — І ти мене... — Хлопці, може, поїдемо, га? А то я зараз розривуся!

Життя - лайно, бери лопату, соплі може кожен пускати.

- Чуєш, герой, тобі треба відіспатися. Я попрацюю, а ти знайди мотель і поспи. Добре? - Що б я не робив, Дін, Глюцифер не затикається. - Навіть зараз? - Так, зараз він співає "Сходи в небо ". - Класна пісня. — Але не вп'ятдесяте поспіль.

— Якого біса, ти тут? - Виписав себе сам. - Ти з глузду з'їхав?! — Не вмирати ж у лікарні, де навіть сестрички так собі.