Фільм

Що з вами, люди? Чому у вас таке збочене виховання? Чому не можна просто сказати: Це коштує сто золотих монет? Чому треба обов'язково знайти чарівне яйце та постригти волосся на заду у велетня?

Слава Сатане! Я знову молода!

— У мене проблема... — Усього одна? Щасливчик!

— Можливо, вони не хотіли, щоб їх завойовували? — Ви їх не завоювали. Ви їх звільнили. — Люди звикають до своїх кіл.

Коли ти спустиш курок, тіло того хлопця складається біля твоїх ніг. Потім їх стає багато, а потім ти й кроку не можеш ступити, щоб вони не пішли за тобою.

Звірі - це тобі не люди, з ними можна домовитися.

— Тут сліди кінчаються. Незрозуміло, куди вони пішли далі. Зрештою, це нічого не дає. — Ви маєте рацію, Андерсен. Нічого. Крім розміру взуття, зростання, ходи та швидкості ходьби!

Я не знаю, чи правильний це вибір, але безперечно правильний вчинок.

— Ми тут, щоб тебе захистити! — Ви тут, щоб мене захистити? Тоді у мене справді проблеми...

Щодо вибачень, то вони мені не властиві.