Фільм

- Роуз, друже. Адже я цей замок легко зламаю. - Не ламай. - Гаразд.

- Я не люблю загрози. — Хто вам загрожує? - Я не Нед Старк, і розумію правила цієї гри. — Нед Старк був людиною честі. — А я ні. Будете мені загрожувати, я скину вас у море.

— То це люди? — Були людьми, поки їх не позбавили всього людського. Це живий мозок у кібернетичному тілі зі сталевим серцем і без будь-яких емоцій. — Але чому ж без емоцій? — Бо це боляче.

Краса сяє у власних очах спостерігача.

Я хоч спробував, та чорт забирай?! Хоча б спробував.

- Ти в порядку? — Так, я тримав усе під контролем. — Ти ховався за тістечками!

Все постійно змінюється... І це хрінова.

Мені здавалося, вік робить гострішими почуття. Включаючи горе. (Мені здається, вік робить почуття глибшими. І горе теж.)

Найкращі люди йдуть у чоловіки.

Кожен другий шанс розпочинається з першого кроку.