Книга / твір

... якщо я відчуваю, що я зайва, я спокійно огортаюся своєю незалежністю, як плащем, прикриваюсь своєю гордістю, як вуаллю, і віддаляюся на самоту.

Перше дихання осені – просто щастя після спекотного та спекотного літа.

Що не кажи, а музика знецінюється не так швидко, як думки.

Запам'ятайте: за все, що ви робите недобре, доведеться розплачуватися тією ж монетою... Не знаю, хто вже стежить за цим, але стежить, і дуже уважно.

Просто неймовірно! Чи багато ти ще знаєш, хто міг би так відображати своє власне світло? Люди більше схожі на... він зволікав у пошуках порівняння, потім знайшов його, згадавши про своє ремесло, — на смолоскипи, які палахкотять, поки їх не загасять. Але як рідко на обличчі іншої людини можна побачити відображення твого власного обличчя, твоїх потаємних трепетних думок!

Тільки людині, глибоко байдужій до природи, море може здатися одноманітним.

... ритуал здійснюватиметься купкою чарівників, відомих експериментаторів-природодослідників«спочатку жбурнем, а потім сядемо і будемо сперечатися, де воно приземлиться».

Знання — лише клаптик піни, що танцює на хвилі. Будь—який вітерець міг його здмухати, а хвиля залишалася.

Закохуватися я закохаюсь, а назавжди не виходить.

Усі люди бажають одного – щастя. Але кожен розуміє це по-різному. Комусь достатньо придбати все лише для себе, а інші хочуть зробити щасливими не лише себе, а й усіх довкола.