Книга / твір

У шахах, як у житті: коли партія закінчується, всі фігури — пішаки, ферзі та королі — опиняюся в одному ящику.

Занадто чесні, щоб жити, надто благородні, щоб брехати.

Ніколи не роби того, чого від тебе очікують інші. Прагнення відповідати очікуванням та стереотипам обмежує людину.

Почувши кроки в коридорі, я подумки зменшився до розміру молекули і постарався зовсім зникнути.

Деякі рани, отримані в дитинстві, не гояться ніколи. Вони забуваються на якийсь час, дозволяючи нам вирости і подорослішати – для того, щоб повернутися пізніше і лише болючіше нагадати про себе.

Нам так мало потрібне. Небагато їжі, не так багато часу, жменю надій. І спокою.

Діти хочуть неможливого: щоб нічого ніколи не змінювалося.

Три стадії чоловічого каяття —«так їй і треба, стерво!»,«Мабуть, руки все-таки розпускати не варто»,« чорт з нею, перепрошую. Нехай подавиться!

Та й чи можна міряти життя результатами? За сумою результатів пропадає життя. А життя більше за будь-які результати. Життя — це насамперед кохання. Навчитися можна тільки тому, що любиш, і зрозуміти можна тільки те, що любиш...

Приймати все на віру – шлях вірної загибелі.