життя

А вірші замків душі не терплять, Рвуться непокірні зовні.

Чи бачиш, ми спочатку не знали, яку вибрати мавпу. Не ображайся, але я голосував за неандертальців, їхня поезія була... чудова. І співзвучна музиці сфер. Але, зрештою, вибрали вас... хомо сапієнс сапієнс. Ви з'їли яблуко, вигадали штани.

Якби заздрість супроводжувалася гарячкою, трясло весь світ.

- Він тебе поцілував? — Я леді, а леді не розповідають про такі речі... але цей засос говорить сам за себе!

І, як тьмяніє свічка в блиску сонця, що зійшло, тьмяною і темною здавалася молодість і життя перед тим великим і променистим, що має осяяти її скромну голову.

Нікому з нас не дістанеться стільки добра в цьому світі, скільки ми заслуговуємо.

Чутливі серця завжди заважають не в свою справу і лізуть туди з порадами, де їх не питають.

Зовнішній вигляд чистоти може брехати.

Ось якась якась дурість, якась несамовита дрібниця, весь задум може зіпсувати...

Не потрібно щось знати, щоб дискутувати про що б там не було.