Серіал

У мене таке правило: або приходь вчасно, або взагалі не приходь. Мої студенти часто користуються цим.

Вибачте, але якщо захочу співати про Господа, я піду до церкви. Причина того, чому я не ходжу до церкви, у тому, що більшість церков не особливо замислюються про людей з нетрадиційною орієнтацією. Або про жінок. Або про науку.

Хочеш зробити мені комплімент - похвали мої мізки.

У молодості все роблять помилки.

Деймон має рису. Він ніколи не злиться. Він зводить рахунки. (У цьому весь Деймон. Він не сердиться, він... просто мститься.)

Наш притулок — це кохання. Наш порятунок у ній.

Коли люди шукають чогось хвилюючого, зазвичай це буває не самотужки і в темряві.

Коли когось любиш, твоє серце відкрите для болю, це сумна правда. Може, він розіб'є тобі серце, а може, ти розіб'єш йому серце. І вже не зможеш дивитися на себе, як і раніше. Так буває. Ви бачите двох. Вам здається, вони створені один для одного, але нічого не відбувається. Думка про те, що твоє щастя іноді від тебе не залежить, нестерпна. Цей важкий вантаж, як крила. Вони важкі, ми відчуваємо їхню вагу, але це тягар піднімає нас у небеса. Цей вантаж дарує нам можливість літати.

- Думаєш, ти мене обдурив? Пошкодуєш, що народився. — Так, багато хто мені це казав...

Через руки передається купа хвороб. Цілуватися безпечніше.