Серіал

— Він сам себе загнав у куток... — Не розумію, чому чоловік не може вигнати себе з кута.

Якщо не зменшувати число ворогів у міру збільшення прибутку, то одного разу ті, хто бідніший, стануть сильнішими за тебе.

Ми люди й з нас вистачить!

Я як подумаю про нього, так соски твердніють! (При одній думці про нього у мене соски встають дибки.)

- Я приїхав у це місто, бажаючи знищити його, а сьогодні... я зрозумів, що хочу захистити його. Як це сталося? Я не герой, Олена. Я не добрий. У мені цього немає. – А може, є? - Ні. Ні, це доля мого брата. І твій. І Бонні.

— Твій брат не здався б у полон так легко. — Ми з Джейме дещо відрізняємося. Він хоробрий, а я симпатичний.

- Ні, я не зупинюся! Я страшний Росс! — Якщо ти повернешся туди, ти будеш мертвий Росс.

- Як це в тебе могли вкрасти кредитку? — Не знаю, але подивися, скільки вони розтратили! — Моніка, заспокойся, у банку сказали, що ти заплатиш лише за свої покупки. — Так, але яка марнотратність! — У тебе сперли кредитку, навряд чи для того, щоб заощаджувати. — Ось ідіоти, витратити сімдесят доларів на диво-швабру... — Це я купила.

Я б зараз заплакала, але мої слізні залози надто горді, щоб плакати!

Нічого не буває дарма. Якщо ви щось зробили, значить у той конкретний момент вашого життя, на тому конкретному етапі вашого розвитку, в цьому вчинку був сенс. І якщо вам здається, що ви могли вчинити інакше, знайте – ви не могли.