час

Розумієш, життя не тече прямою. Вона — як кола, що розходяться по воді. На кожному колі повторюються старі історії, трохи змінившись, але ніхто цього не помічає. Ніхто не впізнає їх. Прийнято думати, що час, в якому ти, - новенький, з голочки, щойно витканий. А в природі завжди повторюється той самий візерунок. Їх насправді зовсім небагато, цих візерунків.

Батьківство - найвразливіше місце чоловіка, у поводженні з яким потрібна особлива обережність.

Я не наздогнав свого часу? Мабуть, я відчував, що воно переслідує мене.

Чоловік, який бив жінку чи дитину, проклятий.

Жінка прощає все, натомість часто нагадує про те, що вибачила.

Я намагаюся побачити всю жінку, Звичайно, я знаю, що вона стара, але ж уявити чиєсь життя допомагають фотографії або щось на зразок фотографій. Я маю на увазі життя цілком. Я можу уявити її, коли вона була набагато молодша, ніж я, тому що завжди залишаються жести і вирази, які в крові, вони не залежать від віку. Стара жінка не завжди бачить себе старою жінкою, і я теж не завжди бачу її такою. Я намагаюся побачити у ній все її життя. У житті людини є щось таке зворушливе.

Це тільки в безглуздих романах пишуть, ніби дух зламати не можна. Я знав прекрасних людей, яких перетворювали на скотину, що реве від болю. Майже будь -який опір можна зламати, потрібен лише час та відповідні інструменти.

Жінці, що лягає в ліжко з чоловіком, потрібно зняти свою скромність разом зі спідницею, а одягнутися в неї знову ж таки зі спідницею.

У 30-ті роки наше кіно було найкращим у світі. Досить згадати найкращий фільм усіх часів та народів«Броненосець Потьомкін». У кіноіндустрії були задіяні найкращі творчі сили країни. Після Великої Вітчизняної війни "на сцену" вийшли нові режисери - солдати-переможці. На основі їхніх особистих переживань було створено багато чудових картин. Вони знімали те, що бачили та пережили самі. Оскільки кіно у нас справа сімейна, то на зміну солдатам-переможцям прийшли їхні сини. За плечима синів не було нічого, крім ВДІКу, і рівень кіно помітно впав. Коли ж дітей змінили онуки, то ми побачили... те, що бачимо зараз. Наркотики, пиятики, гомосексуалізм, тобто що вони знають і люблять.

Я не розумію літературу. Це непродуктивна та марна втрата часу. Письменники зникнуть.