час

— Він житиме? А то як же команді та без талісмана. — Погіршення стану не передбачається. Наномолекулярна функціональність відновлена, клітини асимілюються із собі подібними. — Вона створює тканину... — Якби ми були в моїй лабораторії, така регенерація зайняла б максимум 20 хвилин. — Ой, ми його губимо. Час смерті? — Не дочекаєшся, я житиму вічно ; я тепер весь із пластику.

Адже є вчителі, розумні є вчителі, та погано їх слухають — нині такий час.

Не треба тягтися до зірок весь час — виглядаєш ідіотом, який ходить і розмахує руками без причини.

Поповільнити - не означає гаяти час: ми часто зупиняємося подумати, перш ніж прийняти важливе рішення.

... істоти на кшталт Щасливчика — я говорю і про собак, і про людей — надто часто опиняються на волі, а їхній ідеал — світ бруду та фекалій. Там немає місця Арту і подібним до нього людям, немає місця розмовам про книги, про Бога або про всесвіт за межами нашого всесвіту, а єдиний засіб спілкування — істеричний гавкіт голодних і озлоблених псів.

В наш час, чого не варто говорити, то співається.

—... у будинку Кувалди, дев'ятнадцять нуль нуль. — Де цей чорномаз охопив таку клікуху? - Ти бачив руку цього негритенка, так? - Так. — Отож його й прозвали Кувалдою. Він зламав руку Джиммі десятифунтовою кувалдою. Три роки тому Лестор Джеймс на прізвисько Кувалда, був ***нно здоровим жеребцем. У нього була ціла стайня кобил, яких він стрімко за розкладом. Але щотижня йому хотілося чогось особливого. І якось Лестер зайшов у шинок зі стриптизом. Він там запал на білу телицю на ім'я Рейвен, яка відчайдушно крутила цицьками. Ну і Лестер її відразу захотілося по-цікавому. А коли вона послала його на ***, захотілося ще більше. Він підсипав їй чарівного порошку і затяг до себе на хату. Там їй подітися вже не було куди. Ну і він відірвався як міг - ***ал її в усі дихальні та пихательні, та причому з вигадкою. Ну а потім у нього знову встав і вирішив остаточно її опустити і змусив її відсмоктати. Загалом, видає він їй на думку і тут... Бам! Вона відкусила йому ***. Під корінь. На щастя *** знайшли і пришили назад, але після цього він працює зовсім не так. А біда в тому, що подібні історії миттю розносяться. Ну і щоб це припинити, щоразу, коли хтось заговорить про це, він негайно ашит їх кувалдою. Тому його так і звуть. - Ну, а Джіммі? — Ну, як не крути з часом подібніісторії виходять з-під контролю. І якось Кувалда спізнився на вечірку. А Джіммі візьми і запитай його: Ти де був? Дрочив, чи що? Ну а далі — раз, і Джіммі зламана рука.

Я майже навчилася не думати про тебе. Часом таки тягне зателефонувати, сказати про цю мою перемогу. Щоб ти не спокушався щодо своєї винятковості. Щоб не думав, що я поїхала до іншої країни, бо боялася жити там, де тебе легко зустріти. Я б сказала тобі це, натиснула«відбій» - і відразу видихнула б з себе той дивний час, коли ти заступав собою весь світ.

Мені здається, що дуже часто тобі допомагають сформуватися не великі вчителі, а, навпаки, їхня відсутність. Так само, як ті моменти, коли тебе ігнорують, набагато важливіші за ті, коли тебе прославляють.

— Вам, мабуть, не часто доводиться чути слово« ні»? - Чому ж? Часто. Тільки зазвичай це звучить так: " Ні, ні, будь ласка, не треба!"