філософія

— А я вам довіряв. — Чи не наймудріше твоє рішення?

Не той правий, хто знає істину, а той, хто свою брехню вважає правдою.

Що ж таке людські істини? Це незаперечні людські помилки.

– Скажи, коли не зможеш дихати, – попередила Лайла, затягуючи корсет. — В цьому. Ні. Жодного. Сенс. — Мода, моя дорога, як і всесвіт, не зобов'язана надавати тобі розумні пояснення.

На жаль, у школі дають знання, а не мудрість.

Ось ви говорили про сенс… нашого… життя… безкорисливість мистецтва… Ось, скажімо, музика… Вона і з дійсністю найменш пов'язана, а якщо й пов'язана, то безідейно, механічно, порожнім звуком, без асоціацій. Проте музика якимось дивом проникає в саму душу! Що ж резонує у нас у відповідь на приведений до гармонії шум? І перетворює його для нас на джерело високої насолоди… І об'єднує… І вражає! Навіщо все це потрібно? І, головне, кому? Ви відповісте: нікому. І… І ні для чого, так. Безкорисливо. Та ні… навряд чи… Адже все, зрештою, має свій сенс… І сенс, і причину…

На цій планеті існує одна велика істина: незалежно від того, ким ти є і що робиш, коли ти по—справжньому чогось бажаєш, ти досягнеш цього, адже таке бажання зародилося в душі Всесвіту. І це є твоє призначення на Землі.

Людина до всього має доходити сама — своєю власною головою та своєю власною совістю. Який сенс розтлумачувати йому те, чого він ні відчути, ні зрозуміти не може!?

Мріючи, ми наводимо на дію могутню енергію і не можемо приховати від себе справжній сенс нашого життя. Мріючи, ми крім того обираємо, яку ціну заплатити.

Мудрість — це, зокрема, вміння пропускати повз вуха дурні чи нещирі поради.