гроші

— А чому ти ніколи не кажеш, що любиш мене? — запитав я одного разу Катерину. — Тобі хочеться цього? - Звісно. — Добре, тепер говоритиму. Хто платить, той замовляє слова … Я тебе кохаю! — Отже, за гроші можна купити кохання? — Ні, тільки слова і залюбки... — Залюбки? Дивне слово. Не чув раніше. А за що тоді можна купити кохання? — За кохання, якщо дуже пощастить... Або за смерть, якщо не пощастить...

Російський фаталізм робить життя набагато гнучкішим і залишає більше простору для маневрів. Загалом це практично: оскільки статися може будь-що, не варто нічого планувати заздалегідь.

... його природні нахили, прекрасні власними силами, були ще більш розвинені вихованням. Незважаючи на багатство і молодість, він умів упокорювати свої пристрасті, ні на що не претендував, не вважав себе завжди правим і вмів поважати людські слабкості.

Почуття прикрашають краще, ніж багаті вбрання.

Я можу прозвітувати за кожен зароблений мною мільйон, крім першого.

У минулому я винайшов безвідмовний спосіб забути дівчину, якщо вона надто вже займала мої думки - вивчити її вздовж і впоперек. Головне, спостерігати безперервно, кожну секунду, так порятунок приходить набагато швидше, тому що починаєш помічати, що дев'ять десятих свого часу дівчата прикидаються і грають якусь роль. Предмет вивчення раптом стає таким плоским і ординарним, що одужуєш миттєво. Невиліковне кохання вселяють лише дівчата, які зберегли природність. А таких одна на мільйон.

Вони виглядали як бродячі бляхарі, але вона знала: жоден з них не зможе запаяти каструлю. Вони заробляють життя, продаючи невидимий товар. І після продажу цей товар, як і раніше, залишається при них. Вони торгують тим, що завжди потрібно людям, але часто люди цього не хочуть. Ці мандрівники пропонують купити ключі від Всесвіту тим, хто ніколи не чув про існування у Всесвіті замку.

Перед зйомками«Красуні» я багато спілкувалася з повіями і можу вам сказати, що їхні мрії та надії про майбутнє набагато чистіші та прекрасніші, ніж у більшості тих, кого я знаю по роботі.

Минуло багато днів, довгих днів, коли світанки та сутінки, ніч та день злилися для Катрін. Вона перебувала між життям і смертю, її спалювала гарячка, яка загрожувала забрати її з царства живих. Вона не відчувала болю, але дух, здавалося, покинув тіло, щоб вступити в довгу і втомливу боротьбу з примарами страху та розпачу. З глибини безодні, в якій вона знаходилася, їй знову і знову бачилися жахливі сцени смерті Мішеля і спотворені обличчя вбивць, що кружляють у фантастичному танці навколо його тіла. Зрідка світло та спокійрозуму, здавалося, повертався до неї, але відразу виникали незнайомі обличчя, які дівчинка щосили намагалася відігнати від себе. — Вона одужала, знайшла душу.

- Я люблю тебе, Джеку!.. - Ось цього не треба! Ще рано прощатись! Ще рано... — Мені так холодно! - Послухай мене! Ти не втопишся. Ти залишишся жити, і в тебе буде багато дітлахів, і ти побачиш як вони виростуть. Ти помреш старою, старою жінкою в теплій постелі. Але не тут. Не цієї ночі. І не зараз, ти зрозуміла мене?