Схилилася Івушка над самою річкою Їй теж хочеться на бистрину. Вона сумує з ранку до вечора Все чекає, пухнаста, на свою весну. Схилилась тонка, як небо чиста, Але самотність не перемогти... Ах, верба-івушка, коса пухнаста, Як мені, красуне, тобі допомогти?
Роздають по картах, по десять на добу, та й то не всім –«як справи»,«не сумуй»,«люблю»; мені не потрібно, я це все не їм, я ледве все це терплю. Я взяла б«до біса» і«мені не треба чужих проблем», а ще«всі шанси дорівнюють нулю».
Коли вмирає письменник, починають переоцінювати його творчість. Так само, коли вмирає людина, починають переоцінювати її роль серед нас. Отже, минуле повністю створене смертю, яка населяє його ілюзіями.